Картопляна міль

Картопляна міль  Phthorimaea operculella Zell.

Пошкоджує картоплю (бульби та вегетативну масу), томати,  баклажани,  тютюн, перець, паслін, дурман, беладону, фізаліс та інші дикорослі пасльонові. Найбільше міль ушкоджує  картоплю.  Бульби,  які  були пошкоджені  гусеницями  погано  зберігаються,  сильніше  уражуються хворобами, втрачають товарний вигляд і якість. Плоди томатів зазнають незначного пошкодження, але за відсутності рослини, зазвичай, при перших заморозках, томати можуть бути досить сильно пошкодженими.

Батьківщина картопляної  молі  Південна  Америка. На даний час шкідник широко розповсюджений на всіх континентах. Перші випадки  виявлення шкідника на  території  України  були  зафіксовані  у  1980  році  в  АР Крим. Пізніше  картопляну міль виявляли в  інших  областях  України. На сьогодні вогнища шкідника присутні в Херсонській,  Одеській,  Донецькій  і Запорізькій областях, АР Крим. Щорічно площа  зараження  збільшується, під впливом сприятливих погодних умов весни-літа.

Хоча найбільш широко розповсюджена міль в тропічному та субтропічному кліматі, в останні роки  часто зустрічається там, де присутня двоврожайна культура картопі. Шкідник добре адаптується в помірних широтах.

Комаха теплолюбива, може розвиватися не тільки влітку, але і взимку за температури зберігання картоплі вище 10oС.

Гусениці, які проникають в листки, виїдають паренхімну тканину, при цьому епідерміс залишається неушкодженим. В результаті утворюються «міни», за якими можна швидко виявити місце знаходження P.ореrсulеllа. Гусениці молодших віків часто роблять ходи в центральній жилці листка.

В бульби гусениці вгризаються через вічка, в які самки, зазвичай, відкладають яйця. Характерною ознакою пошкодження бульб картоплі є екскременти гусениць молі на поверхні бульб. Ходи гусениць знаходяться під шкіркою і всередині бульби. Згодом стара частина ходів заповнюється екскрементами; стінки ходів вкриваються шкіркою і при розкритті легко відділяються від здорової частини бульби. Плоди томатів і баклажанів, які мають гладеньку поверхню пошкоджуються гусеницями біля плодоніжки або в місці прикріплення квітки. При розрізі ушкоджених плодів можна виявити гусениць різних віків та їхні ходи заповнені екскрементами.

Масовий літ відбувається відразу після заходу сонця або вранці перед сходом сонця. Терміни льоту метеликів P.ореrсulеllа змінюються в залежності від погодних умов та пори року. Порогова температура активності імаго складає 8°С. Восени метелики активні вдень. Самки починають летіти на 1-2 дні раніше ніж самці. Тривалість життя та плодючість імаго залежать від погодних умов та додаткового живлення. Середня тривалість життя імаго становить 10-12 днів, при можливості додаткового живлення тривалість життя збільшується вдвічі. В середньому одна самка відкладає 62-110, максимально — 400 яєць. В польових умовах самки відкладають яйця на ґрунт біля кормових рослин, на бульби, на нижній бік листя, іноді на черешки і стебла. Яйця картопляної молі мають досить високу стійкість до низьких температур. При зберіганні картоплі 6-18 днів за температури 6-8°С кількість гусениць, які відродились з яєць зменшується на 1,7-2,6%; через ЗО днів кількість мертвих яєць збільшується до 16,3%, а через 42 дні — 53,5%. За температури 15-26°С ембріональний розвиток триває від 4 до 8 днів. В промислових холодильниках з температурним режимом 3-5°С тепла, в період зберігання картоплі (4-5 місяців) всі фази розвитку шкідника гинуть.
Після відродження гусениця деякий час залишається нерухомою (20- 30 хв.), після чого обирає місце, через яке можна потрапити в рослину. В такому місці вона сплітає невелике укриття, прогризає покривну тканину і приступає до живлення. Тривалість розвитку гусениці залежить від температури. За 17- 24°С вона складає 13-14, за 22-27°С — 11 днів. Залялькування відбувається в поверхневому шарі ґрунту, під бульбами або на рослині при основі черешків листків, а також в різних щілинах, на мішковині або в тарних ящиках. Кокон, зазвичай, прикритий частинками ґрунту, які прилипли до нього, залишками корму і екскрементами.

Імаго: невеликий метелик, розмах крил 12-16 мм. Передні крила коричнювато- сірі з чорнуватим внутрішнім краєм, помітні жовті лусочки і темно — коричневі штрихи без смуг. Торочки світло-сірі с темним нальотом на внутрішньому боці. Задні крила світло-сірі, однотонні. На передньому краї заднього крила самця є китиця (френулум) з довгих волосків. Торочки сірого кольору, їхня довжина перевищує ширину крила. Виїмка верхівкової частини заднього крила добре помітна після видалення торочок. За малюнком складених передніх крил можна встановити стать комахи. У самки три невеликих плями, розміщених ближче до основи заднього краю крил і темна смуга, яка їх з’єднує в складеному положенні, останні утворюють загальну крупну пляму. У самця невеликі плями чітко відокремлені. Крім цього, у самця від боків передостаннього сегмента черевця відходять густі довгі волосяні китиці. Останній членик черевця самки видовжений, яйцеклад злегка виступає вперед. Вусики щетинкоподібні, багаточленикові, чорні, світліші з нижнього боку.
Яйце: овальне, розміром 0,45- 0,55×0,8 мм. Щойно відкладені яйця білувато-перламутрові. З розвитком зародку яйце темнішає. Перед відродженням гусениці вона стає помітною крізь оболонку яйця.
Гусениця: линяє тричі, має чотири віки, які добре відрізняються за шириною головної капсули. Довжина гусениці коливається в межах 10-13 мм. Забарвлення її варіює від бруднувато- кремового, рожево-білого до зеленуватого. Голова темно-коричнева. Передньогрудний щит чорнуватий, щитки при основі щетинок маленькі, темно-сірі, добре помітні. Грудні ноги чорнуваті, анальні ноги з боків жовті.
Лялечка: коричнева, завдовжки 5,5- 6,5 мм, знаходиться в коконі сірувато — сріблястого кольору, завдовжки до 10 мм. Кремастер невеликий, кінець черевця з щетинками.

За сприятливих умов в сховищі розмножується безперервно.

На півдні України картопляна міль у природних умовах розвивається в п’ятьох поколіннях, що накладаються одне на одне, тому імаго спостерігаються майже безперервно, з травня по листопад, за найвищої чисельності у вересні — жовтні.

На Україні  картопляна міль  є,  в основному, шкідником картоплі  при зберіганні, проте завозитись з інших країн може із імпортними томатами і баклажанами.   У фазах яйця, гусениці і лялечки картопляна міль може розповсюджуватись з насіннєвою та продовольчою картоплею. Основним способом поширення шкідника є перевезення і висаджування заселених бульб.

Фітосанітарні заходи:

1. Запобігання завезенню й поширенню шкідника у нові райони, дотримання карантинних правил. Забороняється також ввозити плоди томатів, баклажанів та інших пасльонових культур із зон зараження країн розповсюдження картопляної молі.

2. Фумігація бульб картоплі перед висаджуванням. Знищення пасльонових бур’янів, підгортання кущів, що не допускає оголення бульб, збирання  врожаю до засихання бадилля та негайне вивезення з поля, знищення рослинних решток і глибока оранка ґрунту.

3. У разі виявлення льоту метеликів та ушкодження рослин  —  обприскування інсектицидами. У бульбах гусениці вигризають ходи, які починаються переважно від вічок і проходять спочатку в поверхневому шарі м’якоті. Шкірка над ходами підсихає і зморщується. У вхідного отвору в бульбі можна помітити скупчення екскрементів, обплутаних павутинкою. Шкідливість полягає в зниженні врожаю бульб, погіршенні її насінних і товарних якостей, утраті врожаю в місцях її зберігання.

Найдієвішими заходами боротьби є комплекс карантинних, організаційно-господарських, агротехнічних і хімічних заходів: систематичне обстеження полів, місць складання і зберігання картоплі; просторова ізоляція пасльонових культур у сівозмінах; глибока оранка полів з-під пасльонових; збирання врожаю до відмирання бадилля в стислий термін; післязбиральне знищення залишків бадилля; оптимальний режим лікувального й основного періодів зберігання картоплі; карантинні заходи щодо попередження поширення картопляної молі.