Ризоктоніоз або чорна парша

Збудником хвороби є гриб Rhizoctonia solani Kuehn — стерильна стадія; Thanatephorus cucumeris (Frank.) Donk (син. Hypochnus solani Prill et Dol) — базидіальна стадія.

Ризоктоніоз або чорна парша дуже поширена хвороба картоплі у всіх ґрунтово-кліматичних зонах нашої країни. Шкідливість захворювання проявляється на всіх стадіях розвитку патогена. Якщо весняна погода дуже холодна та дощова, це захворювання особливо шкодочинне. Сильне ураження призводить до випадання рослин, їх пригнічення, зниженню товарного вигляду бульб. Втрати врожаю від ризоктоніозу сягають 20-25%.

Нараховується декілька форм прояву ризоктоніозу. Захворювання проявляється у вигляді чорної парші, заглибленої плямистості та сітчастого некрозу бульб, загнивання вічок та паростків, відмирання столонів та коренів, а також у вигляді сухої гнилизни підземної частини стебла у вигляді коричневих виразок різної величини та «білої ніжки» стебел.

Тверді чорні блискучі випуклі коростинки (склероції) на бульбах  за зовнішнім виглядом нагадують невеличкі шматочки чорнозему, що прилипли до її поверхні, у зв’язку з чим хвороба дістала назву «чорна парша». Склероції нещільно з’єднанні з поверхнею бульби, вони легко зшкрібаються без пошкодження перидерми бульби, але не відмиваються водою.
В цій формі ризоктоніоз майже не завдає шкоди бульбі (склероції знаходяться на поверхні, не викликаючи пошкоджень на бульбі). Основної шкоди гриб завдає в період розвитку сходів. При сирій та прохолодній погоді, температурі не менше  8 С, на висаджених бульбах склероції проростають міцелієм, який проникає в паростки та призводить до утворення на них темних, вдавлених плям, які часто зливаються та охоплюють проросток по кільцю.На цій стадії рослину досить важко вирвати з грунту.  Цей симптом і є основною відмінністю від бактеріального ураження – чорної ніжки. Хворі проростки інколи гинуть ще до їх виходу на поверхню. Особливо сильно хвороба розвивається за ранньої та глибокої посадки бульб в сирий та не досить прогрітий грунт. Сходи з’являються не рівномірно, а випадіння рослин від ризоктоніозу може сягати 30%. У паростків, які залишились живими, у результаті розвитку хвороби підземні частини покриваються численними виразками, які часто поширюються і на корені.

Ураження підземних частин дорослих стебел є найбільш пізньою формою проявлення ризоктоніозу. У цих випадках на кореневій шийці з’являються видовжені темно-бурі виразки, стебло в місцях ураження потовщується, має вкорочені міжвузля. Виразки інколи сягають в глибину — до судинно-провідної системи стебла. При цьому порушується нормальний відтік пластичних речовин з листків у молоді бульби. Продукти фотосинтезу накопичуються в листках, у результаті чого на стеблах в пазухах листків починають формуватися повітряні бульбочки. Верхні листки стебел покриваються антоціановими фіолетовими плямами, скручуються вздовж головної жилки.

При ураженні кореневої системи нерідко спостерігається в’янення рослин в умовах підвищених температур вдень, протягом ночі такі рослини, як правило, поновлюють тургор. На стеблах, особливо в середині або кінці літа, розвиток ризоктоніозу часто проявляється у вигляді «білої ніжки». На нижній підземній частині стебла з’являється сірувато-білий повстяний або мохоподібний наліт (утворення базидіальної стадії гриба). Базидіоспори зі стебла можуть змиватися дощем в грунт і уражувати молоді бульби, утворюючи на них чорні склероції різних розмірів.

В роки зі зниженою температурою та перезволоженим грунтом, в період фази бутонізація-цвітіння рослин можна спостерігати симптоми заглибленої плямистості бульб. Язви, що утворюються на бульбах бувають двох видів: відкриті та закриті епідермісом. При розтріскуванні епідермісу в зоні плями виявляється заглиблення (виразка) діаметром 2-12 мм, яке заповнене сухою темно-коричневою масою із гіф гриба і залишків відмерлої тканини. Від здорової тканини вміст заглиблених виразок чітко відмежований шаром пробкової тканини.

Велике значення для розвитку хвороби має вологість грунту. Часті дощі, помірна температура повітря, відсутність вітрів сприяють інтенсивному розвитку хвороби. Міцелій патогена, який розвивається в грунті на уражених підземних органах картоплі, може пронизувати грунт на значній площі і формувати на її поверхні базидіальне спороношення. Інтенсивний розвиток білої ніжки відбувається при вологості повітря 86-96%.

Гриб може зимувати у вигляді міцелію або склероціїв на бульбах або в грунті протягом 3-4 років.

Збудник хвороби може заражати паростки картоплі під час зберігання при проростанні склероціїв, але в більшості випадків бульби заражаються в період від садіння до появи сходів. І чим цей період триваліший, тим більшої шкоди завдає ризоктоніоз Використання для садіння насіннєвих бульб, заражених склероціями гриба, призводить до затримки появи сходів, а нерівномірна й пізня поява сходів — до відставання росту й розвитку рослин. Під час зберігання на бульбах, уражених ризоктоніозом, інколи розвивається гниль, в результаті чого вони можуть повністю згнити. Зниження врожаю картоплі від ризоктоніозу варіює за роками і сортами, досягаючи 40% і більше, а за зниження якості можливі й подальші втрати, які досягають 60%. Слід зазначити, що всі ранньостиглі сорти уражуються хворобою сильніше, ніж пізньостиглі.

Заходи захисту:

1. Відбір здорового насіннєвого матеріалу.

2. Прогрівання, озеленення та пророщування маточних бульб при температурі +8 – 14С.

3. Обробка бульб протруйником.

4. Дотримання правильних сівозмін та вибір кращих попередників: бобово-злакові суміші, зернові озимі культури, кукурудза та ін..

5. Застосування сидеральних добрив.

6. Висаджунання картоплі в грунт прогрітий до температури 8С.

7. Збирання картоплі в оптимальні строки.