Золотиста картопляна нематода

Золотиста картопляна нематода

Globodera rostochiensis (Wollenweber) Behrens син. Heterodera rostochiensis Wollenweber  в Україні є об’єктом зовнішнього та внутрішнього карантину.

Про шкідника картоплі — колорадського жука — знають усі селяни та дачники, а от про не менш небезпечну золотисту картопляну нематоду відомо поки небагато, хоча шкода від неї буде не менша, якщо не вдатися до захисних заходів.

Основною рослиною-живителем золотистої картопляної нематоди є картопля. Також шкідником  уражуються томати, баклажани, інші види та гібриди родини пасльонових (Sоlоnасеае). Картопляна цистоутворююча нематода — основний паразит картоплі в умовах помірного клімату. Середні втрати врожаю картоплі від ураження рослин золотистою картопляною цистоутворюючою нематодою (захворювання — глободероз) складають 30%, але за високого рівня чисельності нематод у ґрунті можлива й повна загибель рослин. Особливо великої шкоди G.rostochiensis завдає на присадибних ділянках та на полях, де картопля вирощується в беззмінній культурі. Вважається, що за присутності в 1 грамі ґрунту лише 20 яєць втрачається до 2 тон картоплі з гектару.

Поширена нематода майже на всіх континентах, в усіх зонах вирощування картоплі.

Особливо сприятливим середовищем для нематоди є супіщаний вологий грунт.

 У ґрунті зимують цисти, які містять яйця та личинки, кількість яких може коливатись в значних межах. Розвиток першої личинкової стадії відбувається в яйці. Весною, за сприятливих погодних умов та під впливом стимулюючої дії кореневих виділень рослини-живителя, з яйця відроджується інвазійна личинка другого віку, яка виходить із цисти й заселяє корені рослин. Личинки живляться, ще двічі линяють та перетворюються на дорослих особин. Дозріваюча самка спочатку округлюється, а потім роздувається підтиском яєць, які утворюються всередині її тіла. Самки проривають епідерміс і з’являються назовні кореня, при цьому переднім кінцем вони залишаються прикріпленими до кореня. Червоподібні самці мігрують у ґрунт, запліднюють самок і гинуть.

В кінці вегетаційного сезону самка також відмирає, її оболонка темнішає: спочатку вона жовтіє, потім набуває золотисто-жовтого й, нарешті – темно-бурого кольору. Так утворюється циста, наповнена яйцями, життєздатність якої зберігається впродовж багатьох років. Зазвичай, золотиста нематода має одну генерацію за вегетацію, іноді за сприятливих умов — дві.

У золотистої картопляної цистоутворюючої нематоди чітко виражений статевий диморфізм.

Самка нерухома, майже округлої (іноді грушоподібної) форми з більш — менш відтягнутим головним кінцем (шия), довжина якого в золотистої глободери трохи менша, ніж у блідої. На задньому кінці тіла розташовані вульва (циркумфенестрового типу) та анус. Разом вони утворюють перинеальну область, будова якої є важливою систематичною ознакою. Найбільш типовими ознаками G.rostochiensis є — округла форма, менший (в порівнянні з G.pallida (Stone) Behrens) розмір фенестри у зрілої самки, чисельність складок кутикули між анусом та фенестрою зазвичай, більше 14, індекс Гранека більше 3.

Додатковим критерієм у визначенні видів картопляних глободер є колір самок у період їхнього перетворення на цисти (хромогенезис), наявність «золотистої» фази свідчить про належність досліджуваної популяції до виду G.rostochiensis, а її відсутність — до виду G. pallida.

Самець рухомий, червоподібної форми, завдовжки 1200 мкм, його спікули розташовані поблизу до короткого та округлого хвоста.

Інвазійна личинка другого віку рухома, відрізняється овальним контуром ротового диску та губ (проти прямокутного в G. pallida). її стилет менший за розмірами, із заокругленими базальними буграми. У хвостовій частині тіла бокові лінії не перетинаються поперековими гребенями кутикули (перетинаються — у блідої глободери).

Виключна підступність цього підземного шкідника в тому, що в перші роки після зараження ділянки, в умовах домашнього господарства, його виявити практично неможливо. Саме в цьому полягає особлива небезпека нематоди, оскільки ми не бачимо ворога і не можемо його виявити на початковій стадії зараження грунту на нашій ділянці.

Присутність золотистої нематоди спочатку справді виявити важко. Специфічні ознаки захворювання рослин глободерозом відсутні. Хворі рослини за сильного ступеня ураження мають пригнічений вигляд, передчасно жовтіють, відстають у рості та розвитку, їхня коренева система набуває «бородатого» вигляду. На коренях рослин-живителів навіть неозброєним оком можна побачити численні цисти нематод. У зараженої рослини знижується рівень фотосинтезу, і як наслідок цього — зменшується її біомаса. Падає товарна цінність новоутворених бульб (співвідношення товарної та дрібної фракції), погіршується їхня якість — зменшується вміст сухої речовини, крохмалю, білку, вітаміну С.

Оскільки золотиста нематода не здатна самостійно пересуватись на значні відстані, основним шляхом її розповсюдження є ґрунт із цистами, які обсипались із заражених рослин, а також бульби картоплі, коренеплоди, цибулини, укорінений садивний матеріал, декоративні й інші рослини із заражених полів. Цисти можуть механічно переноситися тарою, знаряддям, дощовими водами, вітром, тваринами й птахами.

Заходи захисту:

  1. Дотримування сівозмін.
  2. Імунізація рослин. Внесення оптимальних норм добрив.
  3. Вирощування нематодостійких сортів.
  4. Знищення бур’янів.