Фузаріозне в’янення (вілт)
Збудник – фітопатогенний гриб роду Fusarium – Fusarium oxysporum Sehl.
Викликає зрідження сходів. В роки зі сприятливими для розвитку хвороби умовами зниження врожайності може сягати 40%. Фузаріозне в’янення, на відміну від вертицильозного, характеризується більш швидким плином хвороби. Розвитку вілту сприяють підвищена вологість грунту та надлишок органічних добрив, а також механічні пошкодження(тріщини, порізи). Збудник проникає також через ранки, залишені капустянкою, дротяниками, личинками підгризаючих совок. Зявляється вогнищами протягом всього періоду вегетації, особливо під час цвітіння; уражені рослини передчасно відмирають до або в період формування бульб.
Основне джерело інфекції – заражений грунт. Інфекція також може зберігатися в слабко заражених насіннєвих бульбах і рослинних залишках. Якщо джерело інфекції знаходиться в грунті, то рослини уражуються головним чином через кореневу систему. Міцелій гриба проникає в коріння і розвивається в провідній системі, що часто викликає токсикоз рослин або закупорення судин. В період цвітіння імунна система рослин слабшає, що сприяє перебігу захворювання з латентної в активну стадію.
Збудник здатний уражувати рослини в різному віці. В полі в’янення спостерігається вогнищами та посилюється в жаркі години, коли рослина інтенсивно випаровує вологу. Перші симптоми в період вегетації – верхнє листя стає світлішим та супроводжується краєвим антоціанозом листя, згортається в човник уздовж головної несучої жилки. Поступово листя втрачає тургор та стає пониклим. Нижня частина стебла стає бурою, а за підвищеної вологості повітря загниває та покривається рожевим або оранжевим нальотом споро ношення збудника. Уражена рослина повністю в’яне протягом декількох днів, засихає та легко висмикується з грунту. На поперечному розрізі хворого стебла можна побачити побуріння окремих судин або ж всього судинного кільця.
В період зберігання розвивається суха фузаріозна гнилизна, розвиток якої прогресує до кінця зберігання. Бульби загнивають спочатку зі сторони столону після переходу туди збудника. Спочатку на поверхні бульби з’являються сірувато-бурі, тьмяні, дещо вдавлені плями з випуклими міцеліальними подушечками білого, рожевого або жовтого кольору. В майбутньому м’якуш під плямою стає сухим, трухлявим, шкірка зморщується; в ураженій частині утворюються пустоти, заповнені щільним білим міцелієм патогенна. Вічка уражених бульб проростають повільно, часто ниткоподібними паростками. Інфекція швидко переходить на сусідні бульби.
Заходи захисту:
- Здоровий посадковий матеріал.
- Дотримання правильної сівозміни.
- Бажана наявність в ланці сівозміни люцерни.
- Оптимальне внесення добрив та полив.
- Підбір відносно стійких сортів.
- Знищення бадилля перед збиранням картоплі.
