Ковалики

Ковалики (Elateridae).

Серед шкідників картоплі широко поширені личинки жуків-коваликів (Elateridae), або так звані дротяники. В даний час відомо більше 25 видів шкідливих коваиків, що ушкоджують корені і підземні частини стебел, вигризають висіяне насіння, бульби і коренеплоди. Частіше зустрічаються блискучий (Selatosomus aeneus L.), смугастий (Agriotes lineatus L.), темний (Agriotes obscurus L.), чорний (Athous niger L.) і широкий (Selatosomus latus F.) види коваликів.

Більшість коваликів невеликі або середнього розміру жуки (до 2 см) сірого, чорного або буруватого кольору, хоча деякі види мають яскраве забарвлення і великі розміри. Імаго типово нічні комахи, фітофаги. Форма тіла видовжено-овальна. Передньоспинка опукла, передній край закриває голову майже до рівня очей, задні її кути голковидно витягнуті, спрямовані назад або у сторони. На передньогрудях є довгий відросток, що заходить у відповідне заглиблення на середньогрудях. Якщо комаху перевернути на спину, вона лише за допомогою ніг не зможе перевернутися. За таких умов жук починає згинатися, роблячи різкі рухи передньогрудьми. Відросток зачіплюється за край заглиблення на середньогрудях і зіскакує. Комаха, високо підстрибуючи від удару передньоспинкою та елітрами об поверхню, перевертається на ноги. Звук, що виникає, схожий на лускання. Звідси і назва – ковалики чи лускунчики, а російською мовою – щелкуны.

Розміри тіла імаго коливаються від 1,5 до 30 мм, у найпоширеніших видів – 7-14 мм. Статевий диморфізм у коваликів виражений досить слабко. Самиці мало відрізняються від самців. Мають дещо більші розміри, ширше тіло і коротші вусики. Відкладені яйця зазвичай молочно-білого або кремуватого забарвлення, мають кулеподібну, овальну або еліптичну форму, завдовжки 0,5 мм. Відносяться до неклейдоїчного типу. Під час розвитку вони абсорбують воду, збільшуючись в розмірах у 1,5 рази

Личинки ковалика (дротяники) – тонкі, видовжені, циліндричні або дещо сплюснуті, мають відносно тверді покриви. Грудні ноги коротенькі, останній сегмент черевця направлений донизу, він слугує за додаткову кінцівку.

Цикл розвитку жука ковалика триває 4-5 років. Рано навесні жуки-самки виходять з місць зимівки (шар грунту до 1м.) період травень-липень. Для початку весняної вертикальної міграції личинок коваликів необхідне встановлення середньої декадної температури ґрунту на глибині 20 см – +6,5˚С, на глибині 40 см – +4,7˚С.Відкладують в поверхневий шар грунту – в тріщини, під грудочки землі, під рослинні залишки, білі дрібні яйця (0,5 мм). Кладка відбувається невеликими кучками(по 3-5 штук), плодовитість самки 120-150 яєць. Через 20-40 днів з яєць відроджуються личинки, які ростуть та розвиваються 3-4 роки. Личинки живуть в грунті, в перший рік вони харчуються підземними частинами рослин, проте культурні не пошкоджують. Личинки другого року збільшуються в розмірі, набувають жовтого або світло-коричневого забарвлення, стають дуже рухливими. Тіло їх тонке та тверде, за що ці комахи і були названі дротяниками. Розчавити дротяника майже неможливо, тільки розірвати. З другого року та далі дротяник стає найбільш небезпечним. Личинки останнього року життя в липні-серпні роблять у грунті на глибині 8-15 см колисочку, де й заляльковуються. Через 2-3 тижні з’являються молоді жуки, які залишаються зимувати в цих колисках. Жуки з’являються навесні. Їх можна побачити вже в квітні.

Дротяники легко пересуваються в грунті, переміщаючись до смачних підземних частин рослин або в напрямку ділянок з більш благоприємними для них умовами. Оптимальна вологість грунту для личинок 50% і температура +20 С. У сухому грунті багато личинок гине. При висиханні грунту вони можуть заглиблюватися до 1 м, при високій вологості – навпаки, підніматися до поверхні.

Картопля є культурою, яка в дуже сильному ступені страждає від пошкоджень дротяниками. Шкідливість личинок виявляється, в основному, у другій половині літа з початком утворення бульб. Пошкодження личинками материнської бульби, якщо вони і бувають, то зазвичай мало позначаються на розвитку рослин. В окремих випадках, коли дротяники перегризають паростки, може спостерігатися зріджування посадок і затримка в рості пошкоджених кущів. На рослинах дротяники вбуравлюются в нижню частину стебел, поїдають коріння та столони. Пошкоджені кущі картоплі в’януть.

Шкода, заподіяна личинками молодим бульбам, проявляється майже з самого початку їх утворення. Ранки, нанесені молодим бульбам, зазвичай затягуються і виявляються по нерівностях на поверхні бульб, що має вигляд воронкоподібних вм’ятин. Цей тип пошкоджень не позначається на товарних і харчових якостях картоплі. Значне зниження товарної цінності бульб викликають ходи, які вигризають личинки старших віків. Іноді вони пронизують бульби наскрізь. Окрім цього, зниження якості картоплі пов’язано з тим, що порушення цілісності покриву стає воротами для збудників грибних і бактеріальних захворювань та призводить до гниття бульб під час зберігання.

Личинки дротяників при середній чисельності 6-8 штук на 1 м2 пошкоджують до 60% бульб.

На посівах картоплі вирішальне значення шкідливості дротяників відіграють погодні умови в період утворення бульб. При сухій погоді шкода їх посилюється, оскільки в сухому грунті личинки більше потребують сирого корму та  особливо активно вбуравлюються в бульби, захищаючись одночасно від втрати вологи в організмі через покриви. Відомо, що відносно невелика заселеність земель дротяниками, близько 5-10 екземплярів на 1 м2 в умовах посухи може викликати значне пошкодження бульб картоплі, а при підвищеній вологості – не мати практичного значення. Ранні сорти картоплі, у яких утворення бульб відбувається при достатніх запасах вологи в грунті, дротяниками пошкоджуються звичайно в меншій мірі, ніж пізні сорти.

У числі екологічних факторів, що впливають на розміри втрат дротяника, велику роль відіграє відносний вміст у грунті органічної речовини та ступінь її розкладання. В дерні, що не розклався, концентрується дуже велика кількість личинок.

Заходи захисту:

1. Використання в якості попередників картоплі культур менш пошкоджених шкідником (вика, горох, льон, квасоля та ін..)
2. Боротьба з бур’янами, особливо з пирієм повзучим.
3. Внесення в грунт аміачної води або безводного аміаку.
4. Протруєння насіння зернових попередників картоплі інсектицидами.
5. Захист материнської бульби (протруювання).
6. Внесення в грунт інсектицидів (захист молодих бульб).