Фомоз (гангрена, гудзикова гниль)

Збудник фомозу Phoma exiqua f.sp. foveata Malc. Et E.G. Gray; Phoma exiqua Sacc. var. exiqua. На перезимувавших стеблах патоген може утворювати статеве спороношення – перитеції з сумками та аскоспорами. Статева стадія гриба – Ophiobolus porphyrogonus (Tode) Sacc.

Хвороба розповсюджена в Англії, Австралії, Нідерландах, США, Канаді, Росії, Білорусі, Україні; в усіх зонах де вирощується картопля. Зараженню та розвитку гангрени сприяють прохолодна, сира погода в період збирання, а також підвищена вологість та температура в період зберігання. Втрати від фомозу проявляються в значному зниженні врожаю в результаті передчасного відмирання ураженого бадилля і збільшення втрат бульб при зберіганні.

Інфекції зберігається в грунті та на насінних бульбах. Хвороба уражує стебла та бульби. Захворювання викликає передчасне відмирання бадилля та зниження врожайності бульб. Перші симптоми фомозу проявляються зазвичай в період цвітіння. Перезараження картоплі в період вегетації відбувається від уражених стебел.

Стеблова форма проявляється наприкінці цвітіння. В місцях прикріплення черешків листя утворюються спочатку дрібні, а потім більші некротичні плями з дрібними чорними пікнідами. Плями занурені в тканину, не мають чітких меж, часто  охоплюють стебло (рослина при цьому надломлюється і гине). На уражених ділянках стебла іноді виникають подовжено-овальні виразки, в центрі яких тканина коричневого відтінку, а по краях – темно-бура. При вологій погоді пікніди на стеблах розкриваються і спори, за допомогою дощу та вітру розповсюджуються, викликаючи нові ураження стебел. Разом з дощем спори потрапляють в грунт, де викликають ураження бульб. Гриб потрапляє в бульби через сочевички, вічка та пошкоджену шкірку. На бульбах утворюються невеликі (діаметром 0,5-2,5 см), округлі, дещо вдавлені плями темного кольору. На розрізі під плямою помітна блідо-коричнева тканина з чітко вираженою темною межею, що відокремлює її від здорової, а також склоподібна смуга, яка свідчить про наявність токсичних речовин патогена.   Уражена тканина легко відокремлюється від здорової. Всередині бульби в ураженій тканині часто утворюються порожнини, на стінках яких помітний сіруватий наліт міцелія збудника. На більш пізніх стадіях через шкірку бульби на поверхню виступають коричневі або ж майже чорні пікніки збудника (характерна діагностична ознака).

Заходи захисту:

  1. Дотримання сівозміни.
  2. Перебирання посадкового матеріалу з відбиранням ушкоджених бульб.
  3. Скошування або хімічне знищення картопляного бадилля перед збиранням.
  4. Запобігання травмуванню бульб під час збирання врожаю.